Поезія, обпалена війною

Війна…

Julia Opanasiuk :: Війна…

Війна  -  одне  жахливе  слово,
Війна,  ти  крушиш  все  кругом.
А  без  війни  було  б  усе  чудово,
А  із  війною  ллється  тільки  кров.

Та  що  є  ще  страшніше?
Страшніше  тільки  смерть.
Хоч  ворог  б'є  сильніше  -
Його  женемо  геть.

Там  на  війні  співають  солов'ї,
Передають  від  нас  усі  гіркі  молитви.
Ніхто  не  думав,  що  святій  Землі
Прийдеться  пережити  такі  битви.

Минають  дні,  минають  ночі,
Війна  кладе  палалий  слід.
Чекати  будем  рідні  очі,
Ще  скільки  не  прийшлося  б  літ.

Ми  вже  терпіли  різні  муки,
Тримали  збробю  у  руках.
Гармат  гриміли  страшні  звуки
І  всіх  ми  били  в  пух  і  прах.

Ми  сильні!  Ми  все  зможемо!
Врага  ми  переможемо!
І  квіти  тим  положимо,
Хто  не  прийшов  з  ВІЙНИ...


Думки в окопі

Так    далеко  я  від  тебе,
Спогади  -  немов  зірки  на  небі,
Знаєш,що  найбільше  треба,
Найбільше  хочеться  до  тебе..

В  думках  повернуся  додому,
Зразу  ношу  ту  важку,
Скину  я  з  плечей  додолу,
Тебе  відразу  ж  обійму..

Поверне  спогад  в  рідне  місто,
Я  хрестик  до  грудей  прижму,
Може  -  полечу  у  безодню,
Як  поталанить  -  повернусь..

Усе  ,що  маю  -  бережу,
Я  доньку,сина,так  люблю,
Ви  пробачте,та  я  знаю,
Вас  навіки  покидаю..

Востаннє  в  небо  подивлюсь,
Так  щиро  Богу  помолюсь,
Востаннє  я  про  вас  згадаю,
Рідніше  я  людей  не  знаю..

Не  плачте,рідні,
З  вами  буду,
Я  завжди  в  спогадах,всерцях,
Вас  ныколи  не  забуду,
Моя  сім'я  -  мій  найдорожчий  скарб..


Червоний мак

Molfar 91 :: Червоний мак
Червоний  мак
Розцвів  серед  трави.
Серед  гілляк
Поламаних  війною.

Зарослі  хащі
Та  зруйновані  мости.
Сьогодні  двоє
Не  піде  до  бою!

Назавтра  нові
Понесуть  тіла.
Тримайся,  друже,
Я  забув  слова.

І  сипле  град,
Вкриваючи  усе,
Червоний  мак
Не  скоро  проросте.


09.01.2015  р.
©  Богдан  Кухта
"Вірші  в  КУТочку"    



Мужність

Я  голову  схилю  в  глибокій  пошані
Перед  вами,  прості  трударі.
Міцною  стіною  став  дух  ваш  незламний,
Щоб  ворог  не  йшов  по  нашій  землі.
Я  голову  схилю,  мовчки  шануючи  вас,
Бо  жоден  не  прагнув  стати  героєм.
Хто,  як  не  я?  -  повторює  кожен  із  вас.
Саме  ця  думка  наймогутніша  зброя.
Я  буду  гордо  голову  тримати,
Бо  маю  честь  жити  серед  вас,
Бо  довели,  що  можна  у  вогні  стояти,
Боротись  і  перемагати  час.
                                                                                                                                                                                                   




Комментариев нет:

Отправить комментарий